Якась непоборна антипатія до цього сайту виробилася. Лізуть в душу і то брудними методами (це я про політику адміністрації сайту). Безумовно, воно майже всюди так, але терпіти можна, коли воно того варте. Тут же мені немає чого втрачати. Отже вирішено вибратися з того гламурного інфантильного рожево-оранжевого болота. Пропоную вашій увазі звіт про виконану роботу.
Зрозуміло, що подібні сайти існують для того, щоб так чи інакше на нас заробляти. Відповідно ніхто просто так не хотів би нас відпускати, але не дати можливості видалити свій обліковий запис – це порушення конституційних прав. Тому можливість така є і хто її шукає – знайде.
Прокручуємо сторінку до самого низу і бачимо цілу купу посилань. В останньому, тобто в першому справа, стовпчику посилань знаходимо пункт “Регламент” (раніше він називався “Правила”). На ньому і клацаємо.
Знову прокручуємо донизу сторінку, що відкрилася, і під текстом цього самого Регламенту знаходимо три посилання. Нас цікавить останнє, а саме “Отказаться от услуг”. Клацаємо.
З’являється віконечко, де просять нас вказати причину, з якої ми видаляємо свій профіль. Жоден з запропонованих варіантів мені не підійшов (що цілком передбачувано), але припустивши, що без зазначення причини мене не схочуть відпустити, я відмічаю галочками усі п’ять пунктів (хоча вони взаємовиключні). Питають, чи готовий я розірвати зв’язок зі своїми друзями, фотографії яких не забувають востаннє для мене висвітлити. Ну я просто зараз розплачусь і передумаю )) Будь спок! Вводимо пароль і тиснемо “Удалить навсегда”. Тобто назавжди!
Ніби все. З’являється сторінка, подібна до сторінки авторизації для входу на сайт, логін і пароль традиційно автоматично введені у відповідні поля і хочеться натиснути “Войти”, щоб переконатися, що профіль справді видалено. Але караул! Насправді нас просять не авторизуватися, а зареєструватися – по-новому! Тьху, закриваємо вкладку і все на тому.
Але ж нам хочеться спати спокійно, чи не так?.. Ех, вертаємося на сайт. Аторизуємось. “Войти”. І пречудові новини: “Профиль удален по просьбе пользователя и не может быть восстановлен”. За що й воювали ))
Енжой!
П.С. Бажаєте видалити сторінку ВКонтакте? Читайте як >>>
Зрозуміло, що подібні сайти існують для того, щоб так чи інакше на нас заробляти. Відповідно ніхто просто так не хотів би нас відпускати, але не дати можливості видалити свій обліковий запис – це порушення конституційних прав. Тому можливість така є і хто її шукає – знайде.
Прокручуємо сторінку до самого низу і бачимо цілу купу посилань. В останньому, тобто в першому справа, стовпчику посилань знаходимо пункт “Регламент” (раніше він називався “Правила”). На ньому і клацаємо.
Знову прокручуємо донизу сторінку, що відкрилася, і під текстом цього самого Регламенту знаходимо три посилання. Нас цікавить останнє, а саме “Отказаться от услуг”. Клацаємо.
З’являється віконечко, де просять нас вказати причину, з якої ми видаляємо свій профіль. Жоден з запропонованих варіантів мені не підійшов (що цілком передбачувано), але припустивши, що без зазначення причини мене не схочуть відпустити, я відмічаю галочками усі п’ять пунктів (хоча вони взаємовиключні). Питають, чи готовий я розірвати зв’язок зі своїми друзями, фотографії яких не забувають востаннє для мене висвітлити. Ну я просто зараз розплачусь і передумаю )) Будь спок! Вводимо пароль і тиснемо “Удалить навсегда”. Тобто назавжди!
Ніби все. З’являється сторінка, подібна до сторінки авторизації для входу на сайт, логін і пароль традиційно автоматично введені у відповідні поля і хочеться натиснути “Войти”, щоб переконатися, що профіль справді видалено. Але караул! Насправді нас просять не авторизуватися, а зареєструватися – по-новому! Тьху, закриваємо вкладку і все на тому.
Але ж нам хочеться спати спокійно, чи не так?.. Ех, вертаємося на сайт. Аторизуємось. “Войти”. І пречудові новини: “Профиль удален по просьбе пользователя и не может быть восстановлен”. За що й воювали ))
Енжой!
П.С. Бажаєте видалити сторінку ВКонтакте? Читайте як >>>
